у

I невідм., с.

Двадцять четверта літера українського алфавіту на позначення голосного звука "у".

II (в), рідко ув, уві́ див. в II.
III у-у, виг.

1) Виражає різні почуття та душевні переживання: переляк, невдоволення, докір, погрозу, а також здивування, захоплення та ін.

2) Звуконаслідування, що передає гудіння, завивання і т. ін. (звичайно вимовляється подовжено: у-у-у).